Етногалерея “Спадок”
Метою проекту є збереження Борщівської вишиванки як української культурної спадщини.
Створено за підтримки Українського культурного фонду.
Чорні, як рілля.
Барвисті, як пам’ять
- Понад двадцять років ретельних пошуків.
- Майже 5000 рідкісних старовинних артефактів народної творчості та ужиткових речей зі всієї України.
- Безліч захоплених поглядів і незвичайних відкриттів.
Етногалерея «Спадок» із приватної колекції родини відомих підприємців і меценатів Тараса та Ірини Демкур була відкрита у місті Тернопіль 28 грудня 2016 року. За час існування стала справжнім культурно-мистецьким центром популяризації, збереження і розвитку нематеріальної культурної спадщини Галичини, регіонів України та світових, споріднених з українськими, етнографічних груп.
Колекція постійно поповнюється новими екземплярами старожитностей, поновлюється тематичними експозиціями, проводить активну екскурсійну діяльність, є презентером української автентичної культури у міжнародних та всеукраїнських проектах, співпрацює з відомими в Україні мистецькими школами, національними музеями, науковими закладами, фондами та громадськими інституціями.
Про те, із якого краю України походить «борщівська вишиванка», промовисто свідчить назва – свого часу це була територія Борщівського району Тернопільської області. За кроєм, техніками вишивання та стилістикою візерунків такі вироби відомі й в інших районах краю.
Практично кожен житель України хоча б раз у житті чув про неймовірні борщівські вишиті сорочки. Загалом борщівську вишивку можна схарактеризувати як сорочки з цільною, злегка об’ємною вишивкою, в якій переважає чорний колір, а інші кольори використовують лише для обрамлення контурів орнаментів, які вишиваються. Ці сорочки стали справжньою візитівкою свого регіону, а розповіді про їх красу та неповторність лунають по всьому світі.
Виготовляли та носили сорочки, про які йде мова, на теренах, що широкою смугою простягнулися лівобережним Подністров’ям південної Тернопільщини.
За народними переказами та легендами поява борщівських сорочок вишитих саме чорними нитками пояснюється з історичними подіями які стали трагічними для нашого народу. Борщівський край був місцем постійних нападів турків та татар у XV-XVII ст. При таких нападах населення регіону бралося в полон, а села безжально спустошувалися, грабувалися та знищувалися. В результаті одного з таких нападів в кількох сусідніх селах Наддністрянського регіону трагічно загинули всі чоловіки, а жінки та молоді дівчата на знак скорботи за коханими та рідними, оплакуючи свою нелегку та трагічну долю дали обітницю носити траур протягом декількох (як стверджують дослідники семи) поколінь і навіть вінчатися в церкві саме в сорочках, вишитих чорними нитками. Свого слова вони дотримали.
Більшість мистецтвознавців, етнографів та вчених сходяться в думці що до сьогодні лишилися практично в первозданному вигляді саме борщівські та полтавські техніки вишивання та орнаменти, вони практично не зазнали впливу інших, не зовсім автентичних течій в вишивці. Борщівська та полтавська вишивка – феноменальне явище, яке назавжди зберегло фрагменти Трипільської культури.
ГАЛЕРЕЯ
